Пошук
Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка
Музей «Заповіту» Т.Г. Шевченка
Адреса:
Переяслав-Хмельницький, вул. Шевченка, 8
Музей Заповіту Т. Г. Шевченка було відкрито 18 квітня 2008 року в колишньому будинку щирого друга поета, переяславського лікаря А. О. Козачковського. Саме в цьому будинку в ніч на 25 грудня 1845 року Т. Г. Шевченком був написаний безсмертний «Заповіт». Експозиція музею в хронологічній послідовності розкриває історію краю козацького періоду через призму її розуміння Т. Шевченком, розповідає про перебування поета на Переяславщині.

Перші чотири зали, об’єднані темою «Переяслав історичний», знайомлять відвідувачів з добою звитяжних лицарів, сміливих козацьких походів, боротьби з запеклими зовнішніми та внутрішніми ворогами. В експозиції знаходиться колекція української, польської, російської зброї ХVІІ – XVІІІ ст.; козацькі люльки, порохівниці, народна картина «Козак Мамай» ХVІІ ст., унікальний портрет Богдана Хмельницького роботи невідомого художника ХVІІ ст., козацькі клейноди ХVІІ ст. та ін.

Наступні чотири зали експозиції – меморіальні кімнати: вітальня, кімната для гостей, в котрій жив Т. Г. Шевченко, бібліотека та кабінет лікаря А. О. Козачковського – відтворюють інтер’єри кімнат 1 пол. ХІХ ст., що допомагає передати дух тієї епохи, наблизитися до обстановки, в якій жив і творив поет у 1845 та 1859 рр. Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса в петербурзькій Академії мистецтв, ранню творчість поета, а також знайомство Т. Г. Шевченка з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про «Переяславську осінь Кобзаря» – період справжнього творчого злету митця.

Восени 1845 року в Переяславі і у В’юнищах Т. Шевченко пише найкращі свої твори: «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» «Холодний яр», «Давидові псалми», «Маленькій Мар’яні», «Минають дні, минають ночі», «Три літа». Ідеї, основні думки цих шедеврів української поезії завжди спрямовані в майбутнє, завжди сучасні та актуальні, завжди надихають і додають наснаги прийдешнім. Виконуючи завдання Київської Археографічної комісії, Т. Шевченко у 1845 р. замалював архітектурні пам’ятки Переяслава. Збереглися його малюнки: «Вознесенський монастир», «Михайлівська церква», «Покровський собор», «Андруші» (два малюнки під цією назвою), «У В`юнищі», «Кам’яний хрест св. Бориса».

Якось поет побачив, що А. Козачковський садив дерева. Т. Шевченко допомагав йому. Вони посадили дві акації в одну ямку, а їхні стовбури переплели між собою на знак вічної дружби. І Тарас сказав: «Хай родаються всі люди, як ці гілки». Ці дерева надали особливої привабливості садибі Козачковського. Переяславці з любов’ю зберігають ці акації, як живих очевидців великого Кобзаря. Про Переяслав, архітектурні пам’ятки міста, переяславські наддніпрянські села, про гостинних друзів Т. Шевченко згадує у повістях «Близнецы» і «Художник», «Археологічних нотатках», у листуванні, поезіях, малюнках.