Музейна кімната акад. І.М. Дмитренка

Дмитренко Ігор Михайлович, доктор фіз.мат. наук, професор, академік НАН України, народився в Харкові 24 липня 1928 року.

Під час війни працював в авіаремонтних майстернях слюсарем. Закінчивши середню школу екстерном в 1946 році, став студентом фізико-технічного факультету Харківського політехнічного інституту. Закінчивши його в 1952 році, працював на заводі ім.Малишева інженером дослідником в лабораторії радіоактивних методів. Наприкінці 1953 року вступив до аспірантури УФТІ у відділ фізики низьких температур, де працював до травня 1960 р. У 1958 році захистив кандидатську дисертацію з досліджень ефекту де Хааса - ван Альфена.

З травня 1960 року працював у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР на посаді керівника відділу фізичних основ надпровідникової електроніки. Брав активну участь в становленні і розвитку нового інституту. У 1970 році захистив докторську дисертацію за результатами досліджень ефекту Джозефсона в слабосвязанних надпровідниках. З 1970 р по 1982 рік - перший заступник директора інституту з наукової роботи.

Виникли десять відділів та лабораторій інституту і СКТБ, що продовжили і розвинули фундаментальні дослідження і прикладні розробки відділу І.М.Дмітренко. До них відносяться дослідження тунельних контактів Джозефсона, фізики тонких плівок, надвисокочастотних властивостей надпровідників, класичної та квантової динаміки СКВИДів, розробки нових типів напівпровідникових низькотемпературних термометрів опору, надпровідних болометрів, квантових приймачів і перетворювачів НВЧ випромінювання, надпровідних квантових магнітометрів - dc і rf- СКВИДів, магнітокардіографу на їх основі, СВЧ пристроїв на основі надпровідних резонансних систем.