Архітектура та ремесло Чернігова XI-XIII ст.

Для Чернігова давньоруський період (XI–XIII століття) – це період справжнього злету та розквіту. На XII століття в Чернігово-Сіверському князівстві сформувалася своя потужна будівельна школа. Надзвичайно розвинуте чернігівське будівництво відрізнялось пошаровим цегляним муруванням, широким використанням лекальної плінфи та керамічних деталей, вдосконаленням будівельних конструкцій, застосуванням кам’яних різьблених архітектурних деталей і кольорової плінфи. Якщо в першій половині XI століття в Чернігові будували з цегли та природного каменю (Спаський собор), то вже в кінці цього ж століття – на початку XII століття споруди будуються переважно з плінфи (Борисоглібський собор, Успенський собор). Виготовляючи плінфу, кожен майстер мітив її власною міткою або клеймом.

Для створення в храмі гарного звучання в кладку закладалися керамічні глечики–голосники. Вони спрацьовували як резонатори, створюючи чудову акустику (Борисоглібський собор), і одночасно полегшували конструкцію. Як зв’язуюче використовували цем’янку – вапняковий розчин з домішком товченої плінфи, що як і плінфа відзначався високою якістю. Покрівлю крили свинцевими листами. Зразки будівельних матеріалів, голосники, фрагменти покрівлі і т.п. представлені у вітринах виставки. Для оздоблення стін іззовні використовували кам’яні різьблені деталі – капітелі (Борисоглібський собор). Давньоруський храм був яскравим прикладом гармонійного синтезу архітектури, живопису і різних видів ужиткового мистецтва. Водночас із будівництвом та зовнішнім виглядом будівлі, величезна увага приділялася внутрішньому оздобленню приміщення, зокрема, настінним розписам (монументальний живопис).

Окрім зодчества, Чернігів був відомий ще цілою низкою ремесел, в яких жителі міста досягли високого рівня майстерності. Далеко за межами Чернігово-Сіверської землі славились місцеві гончари, ковалі, косторізи, ювеліри. Чернігівські майстри-ювеліри вправно володіли цілим арсеналом різних технік обробки золота і срібла, зокрема: золочінням, чорнінням, зерню, сканню, таушировкою і т.п. Користуючись різноманітними інструментами, вони створювали вражаючі різні прикраси – колти, рясна, сережки, намиста, каблучки, підвіски, пряжки, фібули тощо. У вітрині можна побачити як самі прикраси, так і матриці для їх виготовлення, а також інструменти майстра-ювеліра.

В одній з вітрин виставки (№5) експонується продукція чернігівських гончарів XI–XIII століть. Кераміка, зокрема глиняний посуд, найбільш масова категорія археологічних знахідок. Саме кераміка вміщує інформацію по хронології археологічних пам’яток і об’єктів, що досліджуються. Давньоруський керамічний посуд поділяється на кілька типів: горщики, корчаги, кубки, миски-сирниці, сковороди, глечики. Найбільш поширеним типом є горщики, декілька видів яких можна побачити в даній колекції.

До побутових художніх керамічних виробів належать полив’яні глиняні яйця, так звані писанки, широко розповсюджені на Русі в тому числі і в Чернігові. Всередину порожнистого яйця часто вміщували кульку і використовували писанку як брязкальце. В цій же вітрині вміщені різноманітні вироби давніх чернігівських майстрів – різьб’ярів по кістці – наруччя ножів, гребні, стріли, хрестики, іконки, накладки для луків та сідел. В переліку ремесел, якими славилась Давня Русь, було і ковальство, що досягло високого рівня розвитку. Чернігів в XI–XIII століттях вважався одним із центрів ковальства. Археологічні знахідки на території міста свідчать про використання чернігівськими ковалями великого набору інструментів та вмілого застосування різних технік обробки заліза і сталі. Залізним виробам масового вжитку також віддавалася належна увага. Кресала, ручки для скриньок, фібули, застібки, ланцюжки та інші речі побутового призначення вирізнялися вишуканістю форм. Великої майстерності вимагали широко розповсюджені в цей час пружинні замки. Давньоруські замочники виготовляли понад десять типів замків різного призначення. Знаряддя праці, зброя та залізні речі широкого вжитку також представлені на виставці.